Строительство крупных объектов

Період, що охоплює в історії СРСР і України два післявоєнних десятиліття — 1965-1985 рр., публіцисти, а слідом за ними історики назвали «застоєм». В історичній свідомості кількох поколінь радянських людей цей період відклався, однак, як стабільне і благополучне час.
Позначилися дію потужної пропаганди так званих розвиненого соціалізму і радянського способу життя, так і природні для людини ностальгічні спогади про минуле.
Політика пам’яті, воплотившаяся, зокрема, в ювілейних матеріалах до 85-річчя Ст. Щербицького та 100-річчю Л. Брежнєва, символів «застою», а також небажання помітити століття П. генерала Григоренка, видатного діяча правозахисного руху, тільки посилила в певних верствах суспільства (переважно старшого покоління) тугу про «незамеченном комунізмі».В сучасній українській історіографії утвердилися різні оцінки періоду 1965-1985 рр. в історії України. В цей періуд, також було розпочато строительство крупных объектов. Найчастіше це час персоніфікується з Л. Брежнєвим, звідси — «брежнєвщина» з численною командою престарілих політичних діячів в його оточенні, звідси — «правління геронтократії». Дехто називає цей період «апогеєм соціалізму», проте в книзі українського історика Ст. Барана «Україна: новітня історія (1945-1991 рр..) відповідний розділ з такою назвою позначений красномовним знаком питання. Автори розділу «„розвинений соціалізм“» в Україні» в шостому томі «Політичної історії України. XX століття» (В. Андрущенко, В. Котигоренко, В. Кремень, О. Лісничук, Ст. Нагірний) характеризують цей період як час реваншу командно-адміністративної системи і правової легітимації тоталітаризму. Львівський історик К). Зайцев період 1965-1985 рр. називає періодом кризи тоталітарної системи, так як радянська соціально-економічна і політична системи практично вичерпали можливості свого розвитку і стагнація охопила всі сфери суспільного життя. Український професор Ю. Мицик основним змістом періоду 1965-1985 рр. вважає посилення консервативних і реакційних тенденцій, зміцнення авторитарно-бюрократичної системи і початок ресталінізації. В цілому ж, за оцінкою академіка Ст. Смолія, цей період в українській історичній науці охарактеризований хоча і детально, але тільки в загальних оглядах історії. Системно побудованих досліджень ще дуже мало. Першою монографією, в якій період «застою» розглянуто комплексно, є книга академіка Ст. Литвина «Україна: два десятиліття «застою» (1966-1985)».